Олександрія

Мотив старої

Під синім полум’ям святого

Ріс Олександер.

Він Гомера

З учителем царів і мудреців,

І тайни зір читав у Нектанеба.

Як наша Вольга, він знав серця звірів,

До срібноликого подібний Феба.

І розумів, як усміхнутись треба,

Щоб Буцефал покірно занімів.

Над Індом, де чудні цвітуть рубіни,

Він проїздив на гордому слоні,

І падали осліплені браміни.

Звитяжно пролетів краї

І перейшов, згорнувши темні крила,

Туди, де ждала братня тінь Ахілла.1922