Затримуйте зором прозорість повітря і прозелень крони:примарна тривалість ошукує нас,в природі немає, немає повторень,все суще на світі, геть все видозмінює час.
Кохана, чому твої пучки зів’яли,незгарбляться руки і погляд порідшав — чому?
І видихавсь голос — у ньому все більше печалі,його лише погуком я перейму.
Затримую слухом любові тонку павутину,вдивляюсь у очі — і бачу, як небо в воді,жарину хмарини, де зріє в тугій серцевинідрібна насінина не згаслих і досі надій.
І світло рожеве спотворює відстань між нами,усе навпаки, перевернуто ниць:стоять безкорінно двокронні дерева рядами,над нами й під нами летить віддзеркалення птиць.
А ми де, а ми?
Повітряним шаромміж небом і небом удвох стоїмо.
І свічка з двох боків горить, аби згароклишився єднати двобічний димок.***
