1 min read
Слушать(AI)Відбиток на склі
В постійнім пульсуванні сонця,у риб’ячому струмуванні,в крихкій кульбаб’ячій коронціє відповідь на всі питанняпро час, про рух, про дозрівання.
У світлоносну хвилю літая покладавсь на ласку світуі вже не думав про суттясвого життя, бо майбуттябуло, мов сонце у
Схиляв коліна перед маком,і жаливу я цілував,і від жалю до себе плакав,мов правду сам про себе взнав.
І зором, смаком невситимимя прив’язавсь до полину,слухняно плентався за димом,лив в груди воду крижану.
На пучках порохно, опилки,магнітне сім’я, пелюстки,лушпинки, потерть і мачинки,—усе пристало до
Бо примагнітив все, що бачив,сам примагнітивсь до
Не знаю, чи то шибка плачеа чи відбиток мій на склі.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Явір на смерканні
Прочанин печалі в осмерклому полізамисливсь про шлях та далеку мету:веретище струхло — рамена вже голі,і нічим прикрити свою наготу Занозячи руки в повітря мовчальне,промацував сутінь: шукав опертя,щоб витримать чорної ночі навалля,аби зберег...
Пізньої осені
Понад водою птах стеливсь,понад водою голубоюширяв уже пожухлий листі застив літо сам собою Вода засмучена була,бо скаламучена дощами;в ній мокло білих два крила,що небо зменшили над нами Відбитий прохолодний деньдививсь на вимиті обличч...
Погляд на дерево
Крізь вершечки дерев проступає щомиті чіткіше дорога,і співають багряно присипані листям півні Що ж ти вичитать встиг із листка вогняного,коли він п’ятипало світився тобі у вікні Та чи ж лінія серця бува за життєву коротша Шестиміся...
Це чарівне слово «завтра»
Від звуків у небі лишаються смуги —вони так повільно за вітром Ген — голуба туркіт, он — щебет вівсюги,а ген — на блакиті чий звук, мов печать Скріпивши повітря, насичене киснем,сидить нагогошений птах і мовчить,і в аркуш небесний вже й ...
