1 мин
Слушать(AI)Ars Poetica
Мініатюри сонця — яблуко натхненняна дереві життя — на дереві мистецтва,і творчість, наче присуд, творчість невмоленнаі з світом торг красою — муз скупих купецтво.
За кожен кусень щастя кара.
Тільки обрійузором кола вчить про досконалість міри.
Прилюдно сповідаюсь urbi et orbiіз захвату, із горя, з гордощів, з зневіри.
І прийдуть із єлеєм, прийдуть з терезамикраси помильні судді і відважать смуток,діапазон п’яніння, думку, слова гаму,а ти, як завжди, будеш сам, щоб все забути.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Шум
Шумить і шамотить шумка шума,шум прибирає, як весною повінь,і кожен лист на дубі шуму повен Здіймає шлик із голови чумак Шпарка шурнула шурубура шуру,мов малахай, маха майном у майі розвіває все кругом украй,що людям аж мороз іде за шкур...
Щастя
З усіх людей найбільше я щасливий,будую білий калиновий міст Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий Великої моєї філософіїтакий безглуздий зміст Не заплачу стражданню й горю мита,люблю риск, небезпеку й сум’яття
Коло змін
Жаркий, духотний день, зомлівши,мов стовп, упав на груди ночі Що ти згубив, не знайдеш більше,і час надію розхлюпоче Ще піна світла з дзбана сонцяпарує пилом з теплих мурів Не жди від долі оборонця,від пазурів в овечій шкурі
Ніч в місті
Ніч сідає на рогах вулицьі тулить сірі кудли в цемент стіна часу гінплутаючись в сітях дротівпо цинках бляхз даху на дахз цвяху на цвяхкотитьсяі коле свої груди о колючки громозводівкотиться і колечас-перекотиполемісяць розп’ятий на антенах і руди...
