Жаркий, духотний день, зомлівши,мов стовп, упав на груди ночі.
Що ти згубив, не знайдеш більше,і час надію розхлюпоче.
Ще піна світла з дзбана сонцяпарує пилом з теплих мурів.
Не жди від долі оборонця,від пазурів в овечій шкурі!
З-за золотого шумовинняніч блакитніє чиста й вічна.
Знов знайдеш суть у колі зміннім,щоб в зміст незмінний вірить міцно.
