Бували войни й військовії свари:
Галаґани, і Киселі, і
Було добра того чимало.
Минуло все, та не пропало,
Остались шашелі: гризуть,
Жеруть і тлять старого
А од коріння тихо,
Зелені парості ростуть.
І виростуть; і без сокири,
Аж зареве та загуде,
Козак безверхий упаде,
Розтрощить трон, порве порфиру,
Роздавить вашого кумира,
Людськії шашелі.
Няньки,
Дядьки отечества чужого!
Не стане ідола святого,
І вас не стане,—
Та кропива — а більш
Не виросте над вашим трупом.
І стане купою на
Смердячий гнів,— і все те,
Потроху вітер рознесе,
А ми помолимося
І небагатії, невбогі.26 ноября [1860,
Петербург]
