Сучасне місто
Мій дух відкинуло у
За те, що небо вічно
Його на дальню височінь;
А люд, у злочинах упертий,
Ушанував мої жалі
І я, щоб і голоду не вмерти,
Пеньки корчую на селі;
Аби воли спочити з
Ревли на той бік під бичем:
Бо тут у їх шалена
З очей струмками потече;
А я ж сьогодні, я вже
Жадаю плакати, як віл,
Десь у захованій
І від столиці, і від сіл.
Але не маю сліз і
Оплакувати супокій,
Який не тільки руки й
Спотужнює завжди до дій,
А й душу, мріями живу ще,
Сповняє міццю — гнів нести,
Віддячити селу
І, може, місто заклясти!..
