1 min read
Слушать(AI)В негоду
В ліс я йшов — мені назустрічраптом випроставсь туман;це — спіткання неминуче,як рокований твій стан.
Ну нічого: за тобоюнебо, випите до дна,поле, встелене габою,і продухвина вікна.
За тобою попіл літа,терпкість випитих оман,за тобою — все на світі,а попереду — туман…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
4 Ночівля
1 Біля монастирської Ще день вербі коронуватисьта вщертно вітром наливатись,і величатись житлом птичим,і крону щебетом музичить А потім все, заламуйсь, гілко,—дудить пронизливо сопілка
Шістнадцять рядків про дощ
Таких крейдяних хмар не бачив я давно:вони громадно йшли на сплющене вікно Чи втрима рами криж, в якому скалки склатернинами стирчать, придатні для чола Зсувалися шпилі, мінився колір хмар,розверзнуте нутро вниз вивергало жар І попі...
Розчинені вікна
Ненатлий дух часу, усепоїдучий,розлущивши серце, облуду лишив,корогву зелену пустив на онучіі камінь, як попіл, Зостались у мізкові обриси літа,і слово «зозуля» звучить, як «зола»,лиш тіні у небі снують перелітні,та в кожній із них колись пта...
Біля ставка
Одмучена холодна ніжністьводи в осмерклому ставку Померхлий камінь, мов наріжник,зануривсь в куряву сипку Ой не смути мойого серцясухим знесиленим стеблом Присохлий усміх з губ зітерся,тінь облямовує чоло
