Накрита неба бурим дахом,мов бронза, ніч тьмяніє й стигне.
Як вбиті в ніч горючі цвяхи,холонуть зорі в сині криги.
Насуплений, їдкий, запеклийзаслониш очі лунатичні,бо твоє серце — чорне пекло,середньовічне і містичне.
Тремти в цей вечір забобонний,мов астролог, дивися в зорі!
Хай всіх, хай всіх, як ти, бездомнихпригорне ніч, вогонь і море!
