Наш Світ не виносить червоний
Він любить дивитися, як діти малюють хмаринку
Він до смерті ненавидить солоний
Тому, що це смак сльози після поєдинку
Він хоче віддати всім всього себе
І ми це з жадобою беремо у руки
А що буде потім нас зовсім не гребе
Ми навіть не бачимо тони багнюки
В якій ми живемо все своє життя
Ми вдихаємо запах власних відходів
І власними ж руками палимо укриття,
Яке нас ховає від смогу з заводів
Ми вбиваємо Світ в якому живемо
І рано чи пізно він умертвить нас
Як кажуть: що посіяли те і пожнемо
Бо Світ до пса смерті колись скаже «Фас»