Кума моя і
В Петрополіськім
Блукали ми — і тьма, і
Ходімо, куме, в піраміду,
Засвітим світоч».
І зайшли,
Єлей і миро принесли.
І чепурненький жрець Ізіди,
Чорнявенький і кавалер,
Скромненько длань свою простер,
І хор по манію лакея,
Чи то жерця:
Во
Бисть цар Саул».
Потім
Ревнув з Бортнянського.
О скорбь,
О скорбь моя!
О скорбь
Друга половина вересня — грудень 1860,
Петербург]
