Туман, туман долиною,
Добре жити з родиною.
А ще лучче за
З дружиною молодою.
Ой піду я темним гаєм,
Дружиноньки
Де ти?
Де ти, озовися!
Прийди, серце, пригорнися.
Нумо, серце,
Та поїдем вінчатися,
Щоб не знали батько й мати,
Де ми будем ночувати».
Одружилась, заховалась,
Бодай була не кохалась.
Легше було б самій жити,
Як з тобою в світі
Друга половина 1848,
Косарал]
