1 мин
Слушать(AI)Край плеса
Темні пасмуги вітру рябили рікуі до берега йшли — очерет хилитався,і ритмічно, як подих, на рівнім піскуі твій час, і ти сам
Одночасно він ймення чиєсь розсипаві піску нагортав у бляшанку.
А на тебе дивилася річка сліпа,ніби чула твою лихоманку.
Прохолонув і світ, і підсинена кров,і двобічно листки очерету гострились,щоб розтяти повітря й добути ізновте тепло, що і кров, і ріку червонило.
Відшаровувавсь день від очей, мов лупіж,а за ним, наче стовбур, світилась
І здригнувсь, бо діткнувсь очеретяний ніждо очей — спалахнула краплина.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Вікова основа
І криком визначив повітряну стіну,і на відлуння власне озирнувся,і все збагнув про самоту на світі:ти дав мені цю далеч голосну,щоб зміг в землі я згодом заніміти Але я жив… і губ не розмикав…і до твого не підступав Та й ти мене у храм н...
Меч та шолом
З циклу Музейні Нахилитались під вікномберезові сережки —збіга по стовбуру вапно,і білить до-овгу стежку Її не перечорнить тінь,не перекреслять води —над нею стріли золотілетять дощем зі сходу
Вибір
Ой світе, світоньку, чи ти мені наснився,а чи судився літнім, як бджолі Я лугом брів і щедро заросився,на рукаві пилок, як на І голос супроводжував Куди ти, чоловіченьку минучий,куди ти йдеш, пошукуєш чого
“У попелі білім в руйновищах білого царства”
У попелі білім, в руйновищах білого царства,немов погорільці, дерева зчорнілі стоять,і п’яний іде, по черзі вітається: Здрастє», —частуючи щедро книшами дерева підряд Він дійде до хати, якої давно не існує,і знайде у попелі синій гартова...
