Вибір
Ой світе, світоньку, чи ти мені наснився,а чи судився літнім, як бджолі?
Я лугом брів і щедро заросився,на рукаві пилок, як на
І голос супроводжував
Куди ти, чоловіченьку минучий,куди ти йдеш, пошукуєш чого?
Куди несеш у рукаві вогонь?
Куди ти йдеш — попереду ж зима,вона ж до кістки все живе пройма,тебе розколе аж до серцевинисталевим лезом гострої
І тріщину повздовжню я відчув,коли у холодку було
Прокинувся, дивлюсь — вогню немає,він п’ятикрило в небо
І плоть моя була, як деревина,і тріщина, мов риска з-під вуглини,ділила гострим болем пополам:ось тут зима, а літо — ген аж
Хотів я риску змити — не змивалась,діливсь від дотикання кожен палець,вода ділилась і земля — навпіл:оце для снігу, а оте — для
І пам’ять, ніби череп, розкололась,і долинав роздвоєний вже голос:— Чого спинився, далі не мандруєш?
Рояться бджоли — ти хіба не чуєш?***
Павло Мовчан
Other author posts
Відлуння “Йдуть дощі неситі”
Йдуть дощі неситі на сніги нечисті,не згадаю гадки і не змислю мислі Збавлене чи збуте,стерте чи забуте,березень минувся чи прожився лютий Зменшується білість, чорнота зростає,крапелини спілі віття угинають —стончуються пучки, і долоні в...
Вихід “Твій подих пронозить мене”
Твій подих пронозить мене, наче воду у склянці, —хитається розум, вдихаються сльози в нестямці Яка коловерть — колування зелини дрібної, —невипита смерть нахолола в напої Життя недожите — пиття недопите з тобою Журбою розведена раді...
Чорнотроп
Здригнулася струна від променя тонкого,зневажений від всіх сніг ще білів як міг,і колесо дзвінке мережило дорогу,якою вовни жмут в чотири лапи біг А-а-а… Світлість на лиці від дерева гінкого,і мед на язиці від слова молодого Під чоботом ...
Гончарний круг
На веретено крижане намотується нитка біла Кружля тебе, кружля мене крутілка спорожніла Скрипить, скрипить гончарний круг,кружляє безупинно:немає губ, немає рук, щоб нас зліпити з глини І може статись — пронесе нас повз людські турботи