* *
Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом.
Не студить вітер уст — зігрівся коло них.
І радісно моїм тонким, рухливим
Торкатись інших рук і квітів весняних,
Любов — лише тобі.
А це її уламки,
Це через край вино!
В повітря квіт дерев!
Це щастя, що росте в тісних обіймах
Закритої душі і рамку цю дере!
Щоб зайвину свою розсипати перлисто:
Комусь там дотик рук, комусь гарячий сміх.
Ось так приходить мент, коли тяжке
Перлинами летить до випадкових ніг.* * *
