Комети, що цвітуть хвостами, наче пави,червоні шиби моря в олив’яних рамах,де скелі льодові під снігом кучерявимрозсунулись поволі, мов таємна брама.
На бурунів хребтах качаються тюлені,звірята сходять з зодіака, й червонієу сяйві магнетичних піль метал зеленийморів примарних, що подібні сонній мрії.
Мов синє оливо, заклякле небо висить,і череп місяця розбитий і безбарвнийупав на сніг, коли отари білих листівв країну небуття вела зоря полярна.
