Веретено

Во имя Феба и харит Я твой альбом благословляю И, по внушенью аонид, Его судьбу предвозвещаю:

Ох, тетенька! ох, Анна Львовна, Василья Львовича сестра! Была ты к маменьке любовна, Была ты к папеньке добра,

Хто ж потребує слів твоїх? Чи той, що важить хліб і сіль,чи той, що відсотки рахує,чи той, що у безсонну нічбунтарські зазиви друкує,чи той, кого гарячка палитьі з голоду запеклий вже,чи той, що чорні тюрми валить,чи той, що тюрми береже?

Палкий, нічим незаспокійний,ловлю слова, мов барвні скельця. Як же ж я терня туги рвійнез корінням вирву з штольні серця? Терпке похмілля свіжих ранківп’янить, як і давніш п’янило. Дивлюсь в блакитну призму склянки,де заламалось…

Червоне золото тюльпанівна сірім сонці — танці з ликаі механічний сад мелодій,де в чорних дисках спить музика. Металу в’язень — людський голосзасуджений в кружок порожній,і світу в’язень — людське серцецього збагнути неспроможне. Крізь…

Жизнью земною играла она, как младенец игрушкой. Скоро разбила ее: верно, утешилась там. Год написания: 1824

Крилата скрипка на стіні,червоний дзбан, квітчаста скриня. У скрипці творчі сплять вогні,роса музична срібна й синя. В квітчастій скрині співний корінь,п’янливе зілля, віск, насіннята на самому дні три зорі,трьох перстенів ясне…

Похмурі дні, суворі дні,що гіркотою налили пісні,тривожними питаннями лягають на уста,вкривають обрії, мов непрозора мла густа,примарами карають нас у сніпохмурі дні, суворі дні. Гарячкою попалені шепочуть губи:що буде? Даремно торгає…