Бібліотекар, професор права,і директор найбільшої в світібібліотеки правничих наук,друг мій Морис сьогодні самена вершинах своєї кар’єри.
При вині, у професорськім клубі,каже Морис:
Ти знаєш, учорая отримав листа-спокусу:запросили мене заснуватинаучну бібліотечну централюу новім університетінедалеко від
Та невже ти для цього лишив бисвій достаток, безпеку, кар’єру?
Заплановані книги?
Виданнярозпочатих нових
На посаду мою,” — каже Морис —“безконечна черга
Але там — там бракує охочих —і суперників в мене
Усміхнувся:
Казали: збудуюарсенал ліберальної думки,щоб тримати баланс рівновагив центрі рідних
Є потреба, є фонди… Та план цейнездійсненний, хіба, що будутьживі люди з душею, із серцем,що схотіли б принести у жертвусвій здобутий у світі
Каже Морис:
Я бачив, як важкона основах тисячолітніхбудувати нове суспільство.
Там потрібні здорові руки,там потрібна здорова думка,там потрібні знання і розумщонайкращих
Ти наважився?
Справді поїдеш?
Але ж корінь твій — тут, у Нью Йорку?
Чи ж не тут і твоя
Йоркчанин я з діда і з прадіда,і напевно на старість вернусядоживати десь віку у Бруклині!
Але я — не забудь — теж нащадоквіковічної тої культури,що єднала розсіяний нарід,що з грудей з молоком материнськимв дітей віру поїла і мріюпро обіцяний край Ханаану —борг історії в мене на плечах —його мушу сплатити із
При вині, у професорськім клубі,ми ще довго сиділи, до ночі,і крізь вікна, у темряві містаувижались мені, наче привиднаддніпрянської фата-морґани,криті золотом бані столітнімого рідного Єрусалиму.1975/1978
