1 мин
Слушать(AI)Міф
Неначе в книгах праарійськихпідкова, човен і стріла.
В діброві сяє срібне військо,шумлять санскритськії слова.
Русяві й стрункочолі йдуть племена,і їхні друзі — кінь та корабель.
Горять на небі ясних зір знамена,мов перехрест окрилених шабель.22 грудня 1934
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Кінець світу
Мов бура плахта, хмара круківсідає на дахах бриластих,і місяць, звівши сині руки,немов пророк, став місто клясти За всі гріхи і всі провини,за малість, зрадність і підлоту,за злочини, що повне нимикубло презирства і голоти Тоді розпутник...
Троянди
Пора троянд спізнилась, сестро,так довго ждали, аж приходить На милі сонця, світла верствирозміряно і землі й води Хоча це світло надто кволе,хоч надто рано й сніг упертий,ощадне сонце й зелень гола,все ж день рясний на чар нестертий<br ...
Mater dolorosa
Страдальна В темну, чорну нічвіяли вітри Срібних зір не ліч;мерехтять лиш три Три самітні зорі,наче сльози три,наче перли в морі,віяли вітри
Назавжди
Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка,і тінь замазує панни, мов образи затерті У склянці золотавий чай Так хочеться опертисьоб край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,дивитись, як сумна зоря останнім поцілункомпрощаєть...
