1 min read
Слушать(AI)Міф
Неначе в книгах праарійськихпідкова, човен і стріла.
В діброві сяє срібне військо,шумлять санскритськії слова.
Русяві й стрункочолі йдуть племена,і їхні друзі — кінь та корабель.
Горять на небі ясних зір знамена,мов перехрест окрилених шабель.22 грудня 1934
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Кінець світу
Мов бура плахта, хмара круківсідає на дахах бриластих,і місяць, звівши сині руки,немов пророк, став місто клясти За всі гріхи і всі провини,за малість, зрадність і підлоту,за злочини, що повне нимикубло презирства і голоти Тоді розпутник...
Троянди
Пора троянд спізнилась, сестро,так довго ждали, аж приходить На милі сонця, світла верствирозміряно і землі й води Хоча це світло надто кволе,хоч надто рано й сніг упертий,ощадне сонце й зелень гола,все ж день рясний на чар нестертий<br ...
Mater dolorosa
Страдальна В темну, чорну нічвіяли вітри Срібних зір не ліч;мерехтять лиш три Три самітні зорі,наче сльози три,наче перли в морі,віяли вітри
Назавжди
Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка,і тінь замазує панни, мов образи затерті У склянці золотавий чай Так хочеться опертисьоб край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,дивитись, як сумна зоря останнім поцілункомпрощаєть...
