·
2 min read
Слушать

Стихія пустоти

Порожнеча, не зачаївшись ніде, крім глибин затінених душ,

Падає на календар. Вона протікає, мов туш,

Ніби янголи, що летять з небес, проходячи крізь стіни й бійниці,

Порожнеча - сама собі тінь та світло, 

Сама собі - передовиця.


І креслить холодна осінь тушшю пусті сліди,

І падають з неба знову галони води, 

І ми запізнились на поізд, проспали літак.

Це вперше...За що нас Зерван тут карає так? 


Порожнеча - як "зеро" в грі навиліт сердець,

Порожнеча - початок, але вона й кінець, 

Закликає спочатку в чистилище, 

Числа стирає зі шкіри, 

Неволю колишніх втілень міняє на віру. 


Порожнеча - з усіх симфоній буде лиш тиша, 

Порожнеча - найбезсоромніша, найбучніша, 

Посвята- три крапки в кінці - і на цвинтарі дощ...


Порожнеча - це голос пустелі, 

Електричний йорж, борщ, змерзлий рідкісний морж, 

Все замерзне, крім тиші, її адажіо ллється навкруги. 


Порожнеча - матеріал, з якого Всесвіт ліпили боги. 


І креслить холодна осінь тушшю пусті сліди,

І падають з неба знову галони води, 

І ми запізнились на поізд, проспали літак.

Це вперше...За що нас Зерван тут карає так? 

0
0
24
Give Award

Марина

My poetry doesn't reflect my feelings. It mostly stems from observation and communication with the others and sometimes from long days of readin…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+