Так тонко-тонко сни мене велиповз кучугури й урвища — додому,туди, назустріч горю молодому,де в кілька вод мої жалі теклиустами матері, дружини й сина.
Знялась моя жалоба до небес,бо замість дому був дубовий хресттак грубо струганий.
І в ту хвилинуя був збагнув: ховається життяза смерті паравани ажурові,що, люблячи, ми з люблячого кровірічками точимо.
Аби знаття,я б свого серця не віддав нікомуі не стирав би марне постоли.
Так тонко-тонко сни мене велиповз кучугури й урвища — додому.
