Чи добре відійти від батьківщиниі весь свій вік прожити в
Хоч би які були на те
Я знаю, що ти скажеш, друже, —
Ні!
Хто раз пішов у світ, щоб не вертатись,той біль і гріх рахує в множині:не може він на рідну землю стати,ні житом на чорноземі рости,ні коренем у глибину вростати,ні словом рідним, теплим і простим,ділитися з людьми, неначе хлібом,ані в прийдешнє зводити мостисинів синами й внуками — малі бов обличчі невмирущості народуполітики, що вправо йдуть чи
Так.
Еміґрант — без дому, і без роду,мандрівником самотнім йде у світ,планети дивну пізнає природу,відгадує прадавній людський міті вчиться жити з гідністю, на волі,чужих батьків вивчати заповіт,і, зрозумівши суть складної долінароду, що страждає від прокази,шукає ліків — вперто і поволі —і гине в ролі цій, як камікадзе.”1982
