1 мин
Слушать(AI)Вільна душа
Спонукувана ким і за чиїм велінням,ламаючи кістки, як шкаралущ насіння,проламуючи час, позбувшися томління,виламується з нас душа на облетіння.
І облетівши скрізь, вертається, мов з свята,м’якесенька, мов віск, легесенька, як вата.
Хоч більша, як була, вагоміша, значіша,поширшало й крило — ширяння в нього інше.
І вдарилась душа, мов хтось гніздо те звузив:не попаде ніяк, неначе куля в лузу.
І б’ється в тіла шкло, як у вікно синиця;поранене крило вже стріпує росицю.
А тіло, як труба — гудюча порожнина:в розімкнутих губах — калина…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Рудименти пам’яті
Підстав аж забагато, щоб радіть:сріблястий берег, муром небо-море,та в сплесках хвиль печальну чую мідьі бачу попіл на вітрах Ушкоджений, напевне, слух і зір,пошукуєш в печалях осолоду — Яка блакить Ти їй не вір, не вір,бо сам сльоз...
Матірна осонь
У надри снів, в незміряну глибіньтак падаєм — аж хрускотіння чути,і колами розкручується сутінь,розносячи по тілу млосний біль То — дзвін по дереву, від кореня і вище,по серцевині — оболонь глуха,лише навірчує широке пасмо хвищі,що, як і сон,...
Посівання
Падав камінчик по опадах з неба,простір світився снігами крізь тебе,поле безплідне бігло з-під ніг,щоб розповзтись на повісмо доріг Нащо ти носиш зернину у жмені,пальці від прорості в тебе зелені, —де ти приткнеш її, як заховаєш Суне пер...
Шляхи Данте Уривок із поеми
Красна велич руїн, — розімкнулася пам’ять,увіходимо ми в храм щорічних скорбот,де тинька обсипається, світяться плями,чорнота проступає крізь шар позолот Непомітно павуття вдихаєш в легені,чорним ниттям з грудей видихаєш печаль Під ногам...
