Листок підсвічує листкаскляним крапластим литим
Яка торкає їх рука?
Хто дмухає на них сирітно?
Незримий дух з тамтого бокулистату ряску
Холодить протягом неспокій,коли зужиті вже словаспливають з глибини потоку,щоб свідчить — пам’ять ще
Наприклад, «голод» — і незгаснескресне обличчя жінки враз,що, кажуть, з’їла діток власниху той братеролюбний
Воно мене лякає й досізвичайністю очей і
Ця жінка дітям хліба
А мати мимрить щось під нісі хреститься:
Свят, свят з тобою», —і закрива нас пеленою,щоб ми не бачили
Прісні листки… давлюсь
Десь забарились
О як же нудко… дайте
А ваші дітки, хоч їх ї…
Ми ж в материнському подолізалишилися, мов
І видно руку кощувату,що тремко тягнеться до нас,мукичку в неї сипле мати —пороша біла
Побачив янголів крізь неїчи душі діточок дрібних,тих з’їдених та убієнних,яких побачити не
Вони довкола кружелялитієї жінки, наче рій,і розверзалися провалинад людоїдкою
І протягом пекло холодним,і гострий вітер скальп стинав,і липовий листок безоднюрозкриту протягом латав…***
