На тему «Козак Мамай»
Пильнуй всякчасно браму вуст,бо слух піщаний слів неситий.
Кричить Мамай, стікає вус,брова ламається сердито…— Кривоязикі брехуни!
Гонителі свого сумління!
Ви пасерби, а не сини,мандрівні безтілесні тіні!
Щодня зрікаєтесь себе,життя втрачаючи щомиті,лиш блеєте, як вівці: бе-е-е…уткнувшись мордами в корита.
Я боронив вас… На гакахвисів в Стамбулі та у Кафі,ви ж продали все з молотка,слугуючи слухняно
Гей, коню, конику, чомути змалився, усох, як сливка?
Та я тебе хоч й перейму,не втримаю — коротка
Обрамлять простір, відітнутьвід вас, від часу рамки-рейки, —яка ж моя коротка путь,не бренька кобза вже
Присохли струни, тріснув лак,і порохом припав
Мовчить мальований козак,снується тріщин візерунок.
Все глибше входить він в стіну,все менше отвір прямокутний,слова втяглися вглибину,повітря — голосу не чути,а тільки: … Ну-у-у…***
Павло Мовчан
Other author posts
Заміс
Знову копаємо в глинищі глину Жили солом’яні зв’яжуть заміс…— Хата для кого — Буде для В колію грузне вантажений віз
Сопілка
Ти важко підняла повіки —цвіла соняшникова жовть,і перейшла моя сопілкав живу калиновую плоть І я вже мав нову обслону —джмелиним гулом наливавсь,не знаючи, що до полонувзаємного так кличе нас О вічна ваба оплодування, —що охмелила навза...
Вже день затулений березою
Вже день затулений березою Яка навстіжність Ніч близька,і рогозою жовтолезоюузброїлась моя рука Не підпущу, хай крик відкотиться
Припадаючи до краплі
Обтяжений життям, земною глибиною,я стежу: ген летить угору голос І лійкуватий день сотає наді мноюмерхляве порохно і бджіл пожовклий Угору — вгору, гей У небо глибкуватезасотується все, що віджило свій вік,і камінь відліта, розмокл...
