Їх запалюють аж тоді,коли і найбільші верхивід учора – під снігом.
Вони горять повільно,високо здіймаючи свій дим,бо пахне так,ніби щойно обтесана деревина,і в ньому вільно літаєважка свіжа кора,мокра і темна.
І тільки стара дерев’яна церква,позаторік покрита сірою бляхою,повністю розчиняється в ньому,залишаючи від себетільки замкнені дверіі старий цвинтар.
