Я — цинкова форма.
А зміст в мені — вишні,
Терново-огненні запилені кулі,
Що зорі багряні пили на
І зірвані, п’яні лежать, як поснулі.
Я — цинкова форма.
А зміст в мені — груші,
Суперниці сонця, стітильники саду,
З республіки соків заблукані душі,
Підібрані в пелени в ніч грушепаду.
Я — зрізаний конус.
А зміст мій до
Все незалежне, що вплине у мене:
Дині-дубівки чи промені хрону,
Чи гички хрумтливої тіло зелене.
Я — цинкова форма.
А зміст не від мене.
Підвладне я часу, підвладне потребам.
Коли ж я порожнє в бутті цілоденнім,
Тоді я по вінця насипане небом.
