Ти старий і немічний”,
Сказав хамелеон
Віддай мені свою рогату худобу,
Нехай я посію місяць”.
Змилуйсь, хамелеоне,
Почекай, як стане світати,
Тепер великі тіні, і я тебе погано бачу”.
Не зволікай, Болунґо, і не викрешуй вогню,
Віддавай рогату худобу,
Тобі не прийдуть на поміч”.
Змилуйсь, хамелеоне,
Візьми жменю води з глечика,
Що поставили мені в
Замість свічок до ранку”.
Так кажуть,
Болунґо розмовляє зі своєю смертю.
