Народна пісня

Глянь на криницю тиху, що із стіп

Серед степу сльозою тихою журчить;

В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить,

І промінь сонця миєсь в її срібній хвили,

На дні її щось б’ється, мов таємні

Той рух живий ніколи не бажа спочить,

Вода її пречиста тисячі

Дітей весни, що густо вкруг її обсіли.

Криниця та з живою, чистою водою

То творчий дух народу, а хоч в сум повитий,

Співа до серця серцем, мовою живою.

Як початок криниці нам на все закритий,

Так пісня та з джерел таємних ллєсь сльозою,

Щоб серце наше чистим жаром запалити.1873