Глянь на криницю тиху, що із стіп
Серед степу сльозою тихою журчить;
В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить,
І промінь сонця миєсь в її срібній хвили,
На дні її щось б’ється, мов таємні
Той рух живий ніколи не бажа спочить,
Вода її пречиста тисячі
Дітей весни, що густо вкруг її обсіли.
Криниця та з живою, чистою водою
То творчий дух народу, а хоч в сум повитий,
Співа до серця серцем, мовою живою.
Як початок криниці нам на все закритий,
Так пісня та з джерел таємних ллєсь сльозою,
Щоб серце наше чистим жаром запалити.1873
