Пісня і праця


Пісне, моя ти сердечна дружино,

Серця відрадо в дні горя і сліз,

З хати вітця, як єдинеє віно,

К тобі любов у життя я приніс.

Тямлю як нині: малим ще

В мамині пісні заслухувавсь я;

Пісні ті стали красою

Бідного мого, тяжкого

Мамо, голубко! – було налягаю.

Ще про Ганнусю, шумильця,

Ні синку, годі!

Покіль я співаю,

Праця чекає моєї руки».

Мамо, голубко!

Зарана в

Праця й недуга зложили тебе,

Пісня ж твоя в невмираючій

В мойому серці ясніє, живе.

Ох, і не раз тая пісня

В хвилях великих невгодин

Тихий привіт мені слала, мов ненька,

Сил додала до важкого

Синку, кріпися! – мені ти

Адже ж не паном родився ти, чей!

Праця, що в гріб мене вчасно вложила,

Та лиш тебе доведе до людей».

Правда, матусю!

Спасибі за раду!

Я її правди не раз досвідив.

Праця дала до життя мні принаду,

Ціль дала, щоб в манівцях не зблудив.

Праця ввела мене в тайники темні,

Відки пісень б’є чарівна нора,

Нею дива прояснилися земні,

Загадка нужди людської стара.

Пісня і праця – великі дві силі!

Їм я до скону бажаю служить;

Череп розбитий – як ляжу в могилі,

Ними лиш зможу й для правнуків жить.14 іюля 1883

Вы можете поставить посту от 1 до 50 лайков!
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Мы используем cookies, чтобы вам было проще и удобнее пользоваться нашим сервисом. Узнать больше.