Данилові Млаці

Прочитавши його віршик

Не можна всім

Календар

Просвіти»,

Отче Даниле, ще не все той вільний,

Хто з своїх пут сміється і кепкує;

Не все ще той поет великий, чільний,

Хто вірші пише і слова римує;

Не все ще той святий, хто богомільний,

Ні той високий, хто ся вгору дує;

Не все нас сміх розвеселить весільний,

Ні розсльозить нас той, що все сумує.

Не в тім, співаче, сила слова твого,

Щоб ти раз в раз мок в сльозах, кис у горі,

Ні щоб сміявсь, чи є чи не є з чого.

Ти будь керманич наш в бурливім морі,

Щоб в тобі бачив люд привідця

І все чув добре слово в добру пору.17 декабря 1882Не впору був твій плач і сміх, не впору,

То й кпились люди з сліз і з сміху твого.

Твій жаль об тім нагадує дурного

Прости на слові – Павлуся

Йди в світ,

Павлусю, й тям, що говорю,

Казала мати. – Де вгледиш

При добрім ділі, то вклонись до нього.

Й скажи:

Щасти біг вам чи в радості, чи в

Пішов Павлусь.

Аж похорон

Се добре діло!» – мот.

Вклонивсь та й

Помайбіг!

Хай вам всім отак

Цур дурня! – кажуть люди. – Що ти, враже.

Не знаєш, що як здиблеш похорони,

То

Вічна пам’ять» мов і бий

Пішов Павлусь та й, на біду, спіткав

Весільних; ну він лобом в землю

Хай вас усіх від того бог боронить!»