Тетяна Ребенщукова

Старці і книжники грізно

Каменувати тебе:

Всіх їх некритая,

Правда по серці скребе.

Горе сердечнеє, людське,

Серць їх не ткнуло брудних;

Те лиш їх гніває, чом так без страху ти,

Прямо стаєш перед них?

Чом так покірно, так тихо, так прямо

Йдеш, куди серце веде,

Йдеш не на розкоші, йдеш, хоч виразно

Бачиш там горе бліде?

Чом не навчилась ти ніжностей, хитростей,

Підлостей світських жінок,

Чом ти закинула мову їх, клятви їх,

Пута звичаїв, думок?

Чом ти їм совість і серце

Перед фальшивим лицем:

Хочеш одверто, свобідно те діяти,

Що вони діють тихцем.5 апреля 1880