2 min read
Слушать

Стукіт

Криє затінком суничним літній ліс,струмує шелест: густіша… крок повільнийуповільнює дорогу, що, стискаючись, все

Підлітає вгору хата, аж за обрій зазирає,чи шляхи рівніші стали,від коліс, можливо, довші?

Та за обрієм знов

Тільки з вежі часу чути стукіт серця,тупіт чути!..

Лопотить дитя по стежці,жінка бульбу вибирає,яблука об дах гуркочуть, тешуть ґонт,на бубон шкури натягли,та крок

Стукіт

Джерело — пульсарій часу,бачу, як воно чорніє!..

Зяє отвором смоктучим,все вбирає до краплини.

І струмок назад пульсує,і щохвилі серце

Стукіт

Тіло зменшується втричі,і річки назад струмують:супротивна хвиля часу всю теперішність спиняє:гонить, гонить води вгору,і трави зелена піна піднялась понад верхів’я.

Тоне шум в глибинах тіней.

Серце стовбури рахує, мітить стукотом повітря —зяють сині ополонки.

Стукіт чу-ти.

Він відлунює у пучках і стіні передається,в скронях, в грудях стукіт

Ложка цокає об зуби — стукіт чути.

А лопати ґлей довбають — стукіт чути.***

0
0
22
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Сознание
Мотивация временем
Мольба моя к тебе
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+