Напередодні свята,коли люди метнулися по крамницях,виносячи звідти шпроти, смажену рибу,шинку і горілку з перцем,якийсь дивак, обутий в модні черевики(такі тиждень тому були викинулив універмазі
Україна” — двадцять двап’ятдесят з навантаженням — дитячі штанцівісімнадцятого розміру), облився чортівнеюі підпалив себе.
О, він горів, як порося, смажене примусом,—налетів на людей, що культурно собі стоялив черзі за цитринами.
Порозбігалися усі як один:від нього так несло смаленим —носа було навернути ніяк.
На щастя узялося кілька міліціонерів,одразу вкинули його в машинуі помчали в бік Лук’янівки.
А черги ми таки достоялись.
Аякже:що то за святковий стіл без цитрин?
