З дитячих спогадів

Добридень наш — гіркаво-запахущий,осотом і щирицею пропаx.

Куріє порох.

Недалечко — шлях.

Зобіч од нього — сизі райські кущі.

Подертий бриль на голові.

В руках —тупа сапа: цупкий будяк колючий!

Вузенька постать на п’яти рядкахтобі за редьку гірше надокучить.

А потім глухо загуде гудокпарокотельні — й світ тобі розвидніє,як озоветься наш городній богсвоїм ласкавим і гірким “добриднем”.

Він із спецівки вийме хліба шмат —і рідний степ ріднішає стократ.

II.1966