Приснилося, що я вернувсь додому.
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Сміються в сонці
Річки, і села, і поля.
Ось-ось прийду до хатоньки моєї,
Де мати жде мене й не жде,
Я скрикну
Матінко!” до неї,
Вона на груди упаде.
І будуть литись теплих сліз
І в них бринітимуть
Я ждала, ждала цілі
І в’яла, сохла, як
Іду зеленою межею,
Кругом хвилюються жита,
І в’ється щастя над душею
І на плечі нема
Прокинувсь в морі
І все збагнув, і
Іду дорогою вигнання,
І по сліду моєму — кров.
