З землі повстале в землю повертає,та дух кріпить надія вікова:безсмертні всі, і згину нам немає,немає, друже, бо живі слова.
Нам легко так у будь-яку хвилинутебе відчуть і небом, і зелом,і кожна нами пережита днинатвоїм значиться молодим крилом.
Єдині ми.
Землею і водою,зелиною і яблуком в саду,єдині ми журбою за тобою,що нагло написалась на роду.
Всещертні ми і сонцем, і вітрами,неповні ми — тебе нема у нас,та будеш ти, як пам’ять болю, з нами,що всіх єдна й рівняє повсякчас.***
