Голоси

Голоси,

що у тиші завмирають

під сріблом снігу.

Голоси, що їх чути крізь лаву та навалу.

Голоси, що розставляють знаки оклику.

Голоси, такі сильні,

але і їх смутком скувало.

Голоси людей — відчайдушних, відкритих -

забутих,

У снах запроторених до небосхилу,

голоси, пронизані золотим сонячним сяйвом,

розніжені голоси

нечітких літер курсивом.

З усією логікою

відчайдушної сміливості,

з усіма проханнями

повернутися до тиші,

я пам`ятаю голоси

нескінченної мінливості.

Ці голоси на нашому просторі

найбучніші.