1 мин
Слушать(AI)Ритуал
Вода сама — і лябіринт, й арбітр,
Який — світи — з долонь, як помідори.
Свідомість — раптом — велетенські
Від чисел, — відлік звільнення з лабет.
Клейноди влади, — тлінний атрибут,
На центри сили, — джгут з ковтків мадери.
Єдина ціль для торсів із байдарок
Летючість, — і ні суму, ні турбот,
Хоч вогник, — пипка, що буття й загибель,
Котру — у пітьмі — нетямущі губи,
Все недовтілене, ливке і невиразне
В кулясту блискавку, — лиш весла грізно.
Ще мить — й навпіл — завісу — заводій,
Із купелі — оновлена вода.
Андієвська Емма
Э́мма Ива́новна Андие́вская (укр. Емма Іванівна Андієвська; род. 19 марта 1931, Донецк) — современная украинская поэтесса, прозаик и художница,
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Перетинки
Унутрішній зір, Розщеплений виделкою, Боязких веде Невизначений звір,
Натюрморт в світоглядовому ростині сонет
Сікач, селера, миска дерев’яна, В якій зеленоока, в смужку риба Зіжмакане повітря, дошка груба, Стіл – кінські ніздрі й зернята кавунні
Без шкіри — на вітрі
Пустеля — З ацитиленовим кар`єром смерти Щораз розпеченіші Нескінченної повивальні
Навколо передумов
Воює далі, хоч давно помер, Самітній лицар в тилягах цеглястих Як гупа серце крізь опале листя Єдиний змиг, — й помандрував крізь мур