Вода сама — і лябіринт, й арбітр,
Який — світи — з долонь, як помідори.
Свідомість — раптом — велетенські
Від чисел, — відлік звільнення з лабет.
Клейноди влади, — тлінний атрибут,
На центри сили, — джгут з ковтків мадери.
Єдина ціль для торсів із байдарок
Летючість, — і ні суму, ні турбот,
Хоч вогник, — пипка, що буття й загибель,
Котру — у пітьмі — нетямущі губи,
Все недовтілене, ливке і невиразне
В кулясту блискавку, — лиш весла грізно.
Ще мить — й навпіл — завісу — заводій,
Із купелі — оновлена вода.
