Світличний Іван

Я – випадок
Я із закону
І впав у винятковість, як у сон
Але не любить винятків закон

Свободу не втікати з бою,
Свободу чесності в бою,
Любити те, що сам люблю,
А не підказане тобою,

У світі пошесті і змору,
Німотності і глухоти,
Де мудрі муштрою
Лінчують душі без розбору,

І враз ні стін, ні ґрат, ні стелі
Хтось невидимий
Світ Калинцевих візій-див,
Драчеві клекоти і хмелі,

Ми серцем голі догола
Т
В тюрмі, за ґратами, в
Мені приснилася… тюрма

Люблю Отчизну я, но странною любовью
М
У мене дивна
Не прикрюся, коли я