1 min read
Слушать(AI)Випадковий сонет
Я – випадок.
Я із закону
І впав у винятковість, як у сон.
Але не любить винятків закон.
Хоча – хіба це вибрик? виклик? випад?
І все ж я, випаденець, під
Сиджу собі, некондиційний виплід,
Складаю іспит на циганський
Колись би вже….. корова язиком).
Бо що як всі захочуть випадати?
Хто зможе випадущім раду дати?
Ніхто.
Ніде.
Ніколи.
Далебі!
Невесело величині
У світі строгих регул і законів.
І все ж я – випадок.
Сам по собі.
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
НСвітличній
У світі пошесті і змору, Німотності і глухоти, Де мудрі муштрою Лінчують душі без розбору,
Шевченко
Люблю Отчизну я, но странною любовью М У мене дивна Не прикрюся, коли я
Моя свобода
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою,
Парнас
І враз ні стін, ні ґрат, ні стелі Хтось невидимий Світ Калинцевих візій-див, Драчеві клекоти і хмелі,