Маркіян Шашкевич

Отак,
Николаю, вкраїнські
І веселять душу, й серце загрівають;
Отак,

Поза тихий за Дунай,
Де мій сокіл пробував,
Лети, гадко, в чужий край,
Де го туга обгортає

Зашуміла дубровонька, листом зашуміла,
Затужила дівчинонька, серцем затужила
Тужить нічку, тужить нічку, тужить і день білий,
Бо із війни за три роки не вертає милий

Що ся степом за димове густо закурили
Чи то мрачка осідає, стеляться тумани
Не мрачка то осідає, не туман лягає,
Гей, то ляхів сорок тисяч в поход виступає

Чом, козаче молоденький,
Рониш слізоньки дрібненькі,
На всхід сонця
І так тяженько вздихаєш

Ой у чистім полі да близько дороги,
Там стоїть наметець великий, шовковий,
А у тім наметці стоїть стіл
Да гетьман Хмельницький сидить конець стола,

Не згасайте, ясні зори,
Не вій, вітре, зниз Дністра,
Не темнійте, красні звори,
Днесь,

Шуми, вітре, шуми, буйний,
На ліси, на гори,
Мою журну неси
На підлиські двори

Споминайте, браття милі,
Славнії часи старі
Ніби Прута бистрі хвилі,
Плили руські лицарі

Заспіваю, що минуло,
Передвіцький згану
Як весело колись було,
Як то сумно нині в нас

Дайте руки, юні други,
Серце к серцю най припаде,
Най щезають тяжкі туги,
Ум охота най засяде

Гей, річенько бистренькая,
Гей, стань, подивися,
Як я плачу, як горюю
Зо мнов пожурися