Болеслав Кривоустий під Галичем 1139

Не згасайте, ясні зори,

Не вій, вітре, зниз Дністра,

Не темнійте, красні звори,

Днесь,

Галиче, честь твоя!

Бо хто русин —

Соколами на врага!

Жваво в танець,

Піснь веселу: гурра-га!

Побарися, облак тьмистий,

Ще годинку, ще постій:

Тобі прийде

Славний руський з ляхом бій.

Од Бескида аж до

Піснь весела загула,

Від запада аж де зоря Чути голос: гурра-га!

Покрай Дністра, край бистрого,

Ясний сокіл там жене

Ярополка

Скоропадний кінь несе.

Гей, хто русин — за ратище,

В крепкі руки — меч ясний,

Шпарка стріла най

Гордий ляше, день не твій!

Не оден ти город

Лютим мечем розметав,

Руки не оден

По родині заломав!

Нині щезла пуста слава,

Скверний розірвавсь вінець,

Сорок восьма крвава

Гидкий дала ти конець.

Бач,

Болеслав

Поклоном низеньким впав,

Враг, напасник сановитий,

На чужім коні втікав.

Радость, радость, галичани:

Не загостить більше враг!

Грими,

Дністре, шуми,

Не прискаче вовком лях!