I. Ох, милый Тео, мир так наполнен красками, что даже кажется, будто бы я — не я; будто бы я — дыхание ветра майского, или же облако, пьющее из ручья. Взгляд растворился в юной весенней зелени. Хочется плакать от нежности, — плакать, брат! Если б ...
вот, погляди: моя комната – просто клетка,
и когда мир за окнами юн, апрелев,
я смотрю миллионом своих фасеток,
в голове миллион идей:
1
Біля хворого С
Тане кружальце
Хай собі ходить, хто ходитьбоком попід дверима
1На скроні, де ще б’ється тепла жилкатремтить пелюстка
Черешнева мла
Червоним ще не правлена
Ти вже її шукалай не знайшла
1
Мене зганьбили — серце аж пече,і гостролезе слово під плечеввігналось — під лопатку по колодку,і ближче підступились до очейбетонний стовп і тінь його
І сажею чорнів навколо сніг,і рубцювались порізи дорігне на снігу, а ніби на зіницях...
1
Буйно желтеет сурепка, белеет ромашка, —
Слезная горло мое сжимает петля