1
Не виріс я, а переріс себе ж,і сам себе щоночі вже лякаюсь,бо руйнівна пітьма не знає межі камінь міццю в плоть перетікає
Течу очима — на подушці сіль,і пальцями струмую та
Наче вода — збираю звідусільпаперу клапті і солярки плями
Ці квіти літні — рани життяне доторкайся пучками і очі відведине ятри ураз болючих зорома кольором квіток зір не роздряпуйне треба й білого а безіменноготакого як прихилення неньчиного лонадо всього тебе чи Наддніпрянщинидо струмування вод… Кінь т...
Далекий поклик зваби та жаги,журо моя, далекосте співуча:вже вийшов голос мій за берегиі обрій перевищив, наче кручу
О невимовносте, нетанність крижана,вже крізь яку і зелень проступила
Та в поклику ні берегів, ні дна,і зглибити його, як...
И часу не побыть на Огненной Земле
А просто жить на огненной земле
Не говорить с Гомером,
Час от часу не легче,
А только тяжелей…
Так много птичек певчих
Средь солнечных аллей