Власний портрет у газеті З циклу «Фотокартки»
З циклу
В марнотах розуму, у пізнанні неситімтак праглось осягти і все збагнуть,що й не помітив, як літа прожито,крізь шибку криги дивишся в
Днів скільки залишилось
Чому ж ти не обчислюєш і їх
З циклу
В марнотах розуму, у пізнанні неситімтак праглось осягти і все збагнуть,що й не помітив, як літа прожито,крізь шибку криги дивишся в
Днів скільки залишилось
Чому ж ти не обчислюєш і їх
Алании Брайн
Храни мой портрет в белозубом оскале,
Ведь там гладь каналов лежит за спиною.
«Любовный напиток» пусть льётся в разгаре,
В гостиной, дрожащей струной золотою.
Тумана холст я на подрамник натяну,
Из ветра, соберу тугую кисть...
Росу с цветов в кувшинку утром соберу.
Она внесёт в мою картину жизнь.
Палитру красок у природы попрошу,
Я смела бы твой город с лица земли,
Как со скатерти крошки сметаю вновь.
Снова в зеркало смотришь — оно в пыли,
И в углу отпечаталась чья-то кровь.
А знаешь, мир наш удивительно красив,
Когда ты спишь, ко мне прижавшись обнажённой.
И всё так сказочно, но ты совсем не миф,
Не налюбуюсь на тебя, заворожённый.
Нарисуй дом, фиолетовым До
проведи по струне линию Мажино
Огради мир нечеткого и размытого
Мажорной высокой роковой нотой.
Я нарисую ваш портрет,
Когда над нами стелют годы,
Когда у вас одни свободы,
Когда меня в помине нет.
Я не найду для вас тепла,
Она задумалась
За парусом
Следят ее глаза сквозь завесы ресниц
И подняты наверх сверкающие руки,
На зданиях старых - граффити поверх гербов, История стёрлась подошвой о тротуар, В небе теперь салюты видней самолётов. Человеческих душ стало словно в лесу грибов, Только в этом лесу не тушит никто пожар. Лошадям не хватает лишь барского гнёта. Я...
Игрою света и тенейЯ нарисую твой портрет.
Мой взор становится пьяней,
Когда закончу сей сюжет.
Волос упрямых завитки
От солнца луч позолотит.
Кто назвал тебя Кровавой,
Дочь моя, краса очей?
Стала милою забавой
Выдумка твоих речей,
Мне счастье приснилось однажды. Как знойное лето,
В песочную дымку, в потоки от солнца одето.
Чьи волосы вьются волною каштана до скул?
За спинами слышится вечности тающий гул.