відлуння - Popular Poems and stories from category

1
На півдорозі зупинивсь
І озираюсь на прожите:там всі обличчя запеклись і погляди
А поруч — літо: при воді танцюють сині

З циклу
Відлуння
Повноголоса, наче води,колись була, кохана, й ти;в очах світивсь широкий подив,вуста не знали гіркоти
Що ж сталось — звідки стільки соліна віях і на язиці

З циклу
Відлуння
Зір не привласнює — голубить,зір випромінює тепло,і, багатіючи від згуби,не ділить на добро та злоні обширів земних, ні неба,вбираючи лиш те у себе,що навіть світ переросло:батьків обличчя, день розлуки,пожежу, шибениці ...

Відлуння нам плач обертають у сміх,окресливши звуком глибокість доріг
У товщах води, де вода проростає,перлини скруглілі відлуння ховають
Завжди у прислузі, завжди в супроводіховають утіху і розпач іноді
А хто ж безіменний за вами с...