1 min read
Слушать(AI)Об’явління
Я ждав так довго, я ждав на хвилю ту,як врешті зрозумію життя таємний глузд,зів’ялий лист незнання, мов буря, розметуі роздеру безвісність, мов плахту, нагамуз.
Землі закриту книжку в обгортці синій небаз дрижанням від напруги руками розгорну.
Під бачення серпами падуть ниць мряки стебла,і світла сніп розвиднить кімнату днів курну.
Я ждав на цю хвилину, що тишею велична,яка проб’є прозрінням усе нове й старе,яка мовчущим криком німих очей закличеі обрій в безкрай неба двигне гір двигарем.
Вночі пішов на зустріч, де поле й ліс суміжні,і в свисті бур побачив десь вогняні стовпи.
У блискавок пурпурі стояв на роздоріжжізаслуханий, задивлений поет — сліпий.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Гіпнотизер
В молочнім світлі матових кінкетівцвітуть на чорнім шовку ордері Вогонь в очах холодних загорів,в судоргах пальці, начеб грав на флейті Круг нас паде зелено-жовта мряка,різнув у вухо свист слизький, мов різки Тоді виймав із наших чі...
Гімн життя
Іди в ночі, мій друже, іди вночі на груньі серце, що в утомі, ти приложи до хвої,по місяця чолі рукою пересунь,а може, тиша тугу поволі в тобі вкоїть Усі твої маріння, усі думки замовкнуть,вже бур’яном для тебе не є рудий храбуст,уже глядиш і...
До весни
Весно — слов’янко синьоока,тобі мої пісні складаю Вода шумить у сто потоках,що з дна сріблистим мохом сяють Направо льон і льон наліво,дібровою весілля їде Скрипки окрилюються співом,і дзвонять тарілки із міді
Підсвідомість
Понад похмуре, чорномуре бердопідносив замок кам’яний свій жест В нім сивий мешкав цар, мов срібний жезл;в льохах тримав рабів своїх він твердо Навколо замка виросли крокос,повій з-під листя вій глядів на жердь Щораз то більш впадал...
