1 min read
Слушать(AI)“Шляхів нікому неналежність”
Шляхів нікому неналежність,очей навстіжна жагота:обмежить обрієм безмежність,щоб розпізнать свої літа.
Вгадавши мітку на відтинку,душа мандруюча спішитьдопити через соломинкусолодку мить, солодку мить.
І прагне спрагло увібратикомаху, тріщину, листок,аби комусь переказатиземний заучений урок.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Портрет Ван-Гога
Смеркаються трави, весь день зеленивши повітря,кульбаби злітають угору, немов пухирці,скупою здається вечірня палітра:малиновий захід і луг в молоці На спадкові віку життя небагате,як листя пожухле, окремляться дні,здобутки дрібні, обернувшис...
“І цвяхів побільшало в світі”
І цвяхів побільшало в світі,і рук стало більше,та відливаються в форми бетонні хрести Ніби тіла відмінилися наші, і муки вже іншіне відчувають долоні гвіздків Плоть богостворену маг протикає,мов деревину, іржавим штирем…— Вам не болить<b...
Батькові
Проносячи шум, саморослі колонипопарно ішли вздовж шляхів Ти слухав і вгору підносив долоні —вони ж підлітали не вище трави Який же низенький… А води ще нижчі Та сонце ще нижче за води сіда,щоб нуритись в темінь і шляхом очищеньпрой...
Небесний вітряк на мотив Чурльоніса
Крізь хмари проломи, крізь срібні прорізипросиливши крила, небесний вітрякповітря молов, і пахло залізом,бо землю захвачував промінь-гостряк І сипалось мливо потічками світла,коня притрусивши у лузі й траву,а ген, спорошивши тополю столітню,н...